Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВСОТЕ , УСОТЕ
        ВСОТЕ (УСОТЕ)
        присл. У сотий раз. – Ярина, Ярина! – повторював про себе, може, всоте Кривоніс (П.Панч); – Слухаєш мене? – спитав, мабуть, усоте Бобойченко (Вал. Шевчук); Стугонить за темними вікнами вітер, дощ січе у шибки, а я – може, усоте – міряю кроками редакційну кімнату і думаю (В.Дрозд).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВСОТЕ , УСОТЕ


матиме такий вигляд: Що таке ВСОТЕ , УСОТЕ