Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВРУНА , УРУНА , ВРУНО , РУНА , РУНО , РУНИ
        ВРУНА (УРУНА), ВРУНО – РУНА – РУНО – РУНИ
        Вруна, рідше уруна, врун, мн., вруно. 1. Молоді, густі сходи посівів, іноді – густа зелень. Гарні вруна сього року (Словник Б.Грінченка); Вруно нівроку, гарне; жито, видать, уродить (Вас. Шевчук). 2. Те саме, що руно 1. Пох. врунистий: вруниста порода овець.
        Руна, рун, мн. Те саме, що вруна 1.
        Руно. 1. Густа й довга вовна овець: золоте руно. Пох. рунистий: руниста порода овець. 2. Те саме, що вруна 1.
        Руни, рун, мн. 1. Літери давньогерманських алфавітів. Пох. рунічний: рунічне письмо. 2. Народні карельські та фінські епічні пісні.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВРУНА , УРУНА , ВРУНО , РУНА , РУНО , РУНИ


матиме такий вигляд: Що таке ВРУНА , УРУНА , ВРУНО , РУНА , РУНО , РУНИ