Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВОСТАННЄ , В ОСТАННЄ
        ВОСТАННЄ – В ОСТАННЄ
        Востаннє, присл. В останній раз. Трохим кинув востаннє заготовлені вже до упряжі шлеї і мовчки попрямував до стайні (В.Винниченко); На гілці лист пожовклий Затремтить в конанні І впаде, і тихо ляже, І засне востаннє (О.Олесь); – А тепер питаю вас востаннє, чи хочете оставатися зі мною, чи йти геть? (Б.Лепкий); Десь за Покровськими садками поринає за обрій сонце і востаннє багряно освітлює старі стіни дерев’яної церкви (Б.Антоненко-Давидович).
        В останнє, ім. з прийм. – Добре, Грицько, – пообіцяв дід, лаштуючись в останнє чумакування. – Якщо можна буде, неодмінно сповіщу (О.Довженко).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВОСТАННЄ , В ОСТАННЄ


матиме такий вигляд: Що таке ВОСТАННЄ , В ОСТАННЄ