Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВМИТЬ , УМИТЬ , В МИТЬ , У МИТЬ
        ВМИТЬ (УМИТЬ) – В (У) МИТЬ
        Вмить (умить), присл. У цю ж хвилину, дуже швидко. І встане велетень з землі, розправить руки грізні і вмить розірве на собі усі дроти залізні (Леся Українка); Бо з грудей моїх недужих Пісня стогоном злетить І в серденьках небайдужих Збудить жаль і горе вмить (Г.Чупринка); Самієв умить, наче підріс, виструнчився і віддав честь енергійним., жестом (О.Гончар).
        В (у) мить, ім. з прийм. В мить вибуху Терентій Живиця відчув удар у плече (П.Автомонов); Наглядачі сховались – небезпечно Між: зеків тертися у мить таку (М.Руденко).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВМИТЬ , УМИТЬ , В МИТЬ , У МИТЬ


матиме такий вигляд: Що таке ВМИТЬ , УМИТЬ , В МИТЬ , У МИТЬ