Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВКІНЦІ , УКІНЦІ , В КІНЦІ , У КІНЦІ
        ВКІНЦІ (УКІНЦІ) – В (У) КІНЦІ
        Вкінці (укінці), присл. розм. Врешті, нарешті. Максим вкінці замовк (І.Франко); Вигнаний батьком, Рустем навіть вкінці оселився у його (М.Коцюбинський).
        В (у) кінці, ім. з прийм. В кінці свого листа Богдан просив збільшити козацьке військо (І.Нечуй-Левицький); В кінці літа Тасю одвезено до школи (М.Коцюбинський); Укінці садка пасіка (П.Мирний).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВКІНЦІ , УКІНЦІ , В КІНЦІ , У КІНЦІ


матиме такий вигляд: Що таке ВКІНЦІ , УКІНЦІ , В КІНЦІ , У КІНЦІ