Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВКІНЕЦЬ , УКІНЕЦЬ , В КІНЕЦЬ , У КІНЕЦЬ
        ВКІНЕЦЬ (УКІНЕЦЬ) – В (У) КІНЕЦЬ
        Вкінець (укінець), присл. розм. Те саме, що вкрай. Як настала тривожна година, Запалилося слово вкінець (Леся Українка); Перебування на сцені, кочовий спосіб життя, інтриги і вічне напруження й подразнення вкінець зруйнували мою нервову систему (М.Вороний); Та він же вкінець надірве своє здоров’я (Г.Хоткевич).
        В (у) кінець, ім. з прийм. Князь Домінік в кінець усього дав загад розпочати битву (І.Нечуй-Левицький).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВКІНЕЦЬ , УКІНЕЦЬ , В КІНЕЦЬ , У КІНЕЦЬ


матиме такий вигляд: Що таке ВКІНЕЦЬ , УКІНЕЦЬ , В КІНЕЦЬ , У КІНЕЦЬ