ВІРА , ВІРУВАННЯ , ВИРА
        ВІРА – ВІРУВАННЯ – ВИРА
        Віра¹, ім. Упевненість у здійсненні чогось; довіра; визнання існування Бога, чогось надприродного. Огидне безволля взяло молоду жінку, втрачала певність, віру в свої сили, здібності (К.Гордієнко); Сам префект колегії, старий чернець, приїздив в палац, щоб наглядати за вченням молодого княжати, і сам виясняв Єремії початки православної віри (І.Нечуй-Левицький).
        Віра², виг. Команда при вантажних роботах, що означає "підіймай!", "вгору!". – Віра! – подає кранівникам знак бригадир (з газети).
        Вірування, р. мн. -ань. Релігійні уявлення когось, віросповідання: народні вірування, язичницькі вірування.
        Вира, ім. У Київській Русі – штраф за вбивство вільної людини.