ВІНЕЦЬ , ВІНЦЯ , ВІНЦЕ
        ВІНЕЦЬ – ВІНЦЯ – ВІНЦЕ
        Вінець, -нця. 1. Коштовний головний убір, прикраса із золота, корона, зрідка – вінок, а також переносно. В митрополита дрижали руки, коли підняв він золотий вінець, щоб покласти на голову Ярославові (П.Загребельний); Над запеченим згустком хмари гаснув золотий вінець проміння (М.Стельмах); Віри святе джерело, благості вічний вінець (М.Зеров). 2. Горизонтальний ряд колод, цегли, в будівлі, споруді, цямрин у зрубі колодязя тощо.
        Вінця, -нець, мн. Верхні краї посуду, а також переносно. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (І.Нечуй-Левицький); Я поклав мою сигару на вінця попільнички (Ю.Смолич); Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця (М.Коцюбинський).
        Вінце, -я. 1. Те саме, що вінець 2. На скільки вінець Максим поставив хату? (Словник Б.Грінченка). 2. Те саме, що вінця. В опущеній руці повисла коновка, й з неї цівочкою текла через вінце вода (І.Чендей); Горе давно вже переливалося через її вінце (О.Довженко).