ВІДСТОЮВАТИ , ОБСТОЮВАТИ
        ВІДСТОЮВАТИ – ОБСТОЮВАТИ
        Відстоювати, -юю, -юєш. Захищати, обороняти – зі зброєю в руках, а також словами. Вж. зі сл.: вчення, думку, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правду, проект, свободу, честь.
        Обстоювати. Захищати, боронити від когось переважно словами; захищати думку, погляд, ідею тощо; наполягати на чомусь. Обстоювати існування заповідника Андрію Тобілевичу в столиці допомагав Максим Рильський (Т.Масенко); – А чим, батьку, цей кошовий уславився? – спитав Василь. – "Волю козацьку обстоював дуже і не тільки про Запорожжя дбав, а й про всю Україну піклувався" (А.Кащенко).
        Коли йдеться про закінчену, завершену думку, як правило, в цьому значенні вживається не обстояти, а відстояти. – Зуміли до кінця використати свій досвід, вчасно відстояли, підтримали дитячу чистоту і непорочність (О. Гончар).