ВИСЛОВЛЮВАТИ , ВИМОВЛЯТИ , ВИГОВОРЮВАТИ
        ВИСЛОВЛЮВАТИ – ВИМОВЛЯТИ – ВИГОВОРЮВАТИ
        Висловлювати, -юю, -юєш, висловити, -влю, -виш. Передавати словами думки, почуття тощо; виражати тим або іншим способом. Комишук раптом полегшено зітхнув і жвавим радісним голосом почав висловлювати думки, що хвилювали його, видно, раніше (Л.Смілянський); Свої почуття робітники висловлювали словами пісні (С.Скляренко).
        Вимовляти, вимовити. Передавати голосом звуки, слова; говорити певним чином. Кожне слово він вимовляв повільно, не поспішаючи (В.Кучер); – Марусю, біжи додому, біжи хутенько, рибочко, – вимовляє Михайло по-тихесечку (Марко Вовчок).
        Виговорювати, виговорити. Переважно дорікати комусь, говорячи, домагатися одержання чогось тощо (у значенні "висловлювати" – розмовне) \[Мокрина:\] Учора тільки почала їй виговорювати, а вона голову в подушку і зараз почала пацати ногами (М.Кропивницький).