ВИГЛЯД , ВИД
        ВИГЛЯД – ВИД
        Вигляд, -у. Сукупність зовнішніх ознак, особливостей когось, чогось, що створює відповідне враження. Вж. зі сл.: апатичний, байдужий, винуватий, гордий, жалюгідний, загадковий, загрозливий, засмучений, здоровий, зовнішній, кислий, мрійливий, найкращий, незалежний, непривітний, розгублений, святковий, серйозний, солідний, суворий, схвильований, хвацький, хворобливий, хитрий, чепурний. Холодно в хаті; Вигляд дуже вбогий (П.Грабовський); Карти експедиції мали прекрасний вигляд (З.Тулуб); Весь вигляд дідуся свідчив про стійку фізичну силу та добре збережене здоров’я (М.Руденко). У словосп.: з виглядом. Глушак встає з-за стола з виглядом людини, завжди готової до дії (О.Довженко); на вигляд. На вигляд було їй років за тридцять (С.Голованівський); у вигляді. Оздоба якась у вигляді розгонистої квітки чи лози виноградної (О.Гончар); робити, зробити вигляд. Христя
        Вид¹, -у. 1. Обличчя. Краплями піт тече по виду (А.Свидницький); Чіпка сам не свій. Зблід на виду (Панас Мирний); Посатанів, аж з виду зблід (О.Стороженко). 2. Краєвид. Вид був справді чудовий. Перед ґанком поріг, за порогом частокіл, верби, річка, а в долині тихо, мов у Бога за пазухою, село. За селом гора, а на тій горі церквиця старосвітська (Б.Лепкий); З балкона мав чудовий вид на гору, місто, небо (Вас. Шевчук).
        Вид², -у. 1. Окрема галузь роботи, заняття, різновид у ряді предметів, явищ тощо; тип: вид праці, вид навчання, вид спорту, вид зброї, вид продукції, доконаний і недоконаний вид дієслова. 2. Підрозділ у систематиці, що входить до складу вищого розділу – роду. – А який, скажи мені, смисл у схрещуванні саме рослин різноманітних видів? (О.Довженко).