Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВДЕНЬ , УДЕНЬ , В ДЕНЬ , У ДЕНЬ
        ВДЕНЬ (УДЕНЬ) – В (У) ДЕНЬ
        Вдень (удень), присл. У денний час. Вдень і вночі я усюди літатиму, Доки без сил не впаду, Всюди питатиму, всюди шукатиму, Доки тебе не знайду (О.Олесь); Надворі видко, як удень: місяць стоїть серед неба (І.Нечуй-Левицький).
        В (у) день, ім. з прийм. \[Молода Парка:\] Сестро! в серці б’ються звуки, рвуться мов із ночі в день!.. (О.Олесь); Чи думав я у день похмільний, Що з серцем скоїться моїм: По-справжньому я буду вільний Лише у карцері сирім? (М.Руденко).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВДЕНЬ , УДЕНЬ , В ДЕНЬ , У ДЕНЬ


матиме такий вигляд: Що таке ВДЕНЬ , УДЕНЬ , В ДЕНЬ , У ДЕНЬ