Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВДАЛЬ , УДАЛЬ , У ДАЛЬ , В ДАЛЬ
        ВДАЛЬ (УДАЛЬ) – В (У) ДАЛЬ
        Вдаль (удаль), присл. Те саме, що вдалину. Я рвався вдаль, як журавель у вирій (М.Рильський); Течуть квартали, наче ріки, А будівник удаль руша. Та залишається навіки У білім камені душа (М.Нагнибіда).
        В (у) даль, ім. з прийм. Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно, І гойдається в даль степову. Україно, моя Україно, Я для тебе на світі живу!(Д.Павличко); Дивлюся в даль безкраю І тужу (П.Карманський).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВДАЛЬ , УДАЛЬ , У ДАЛЬ , В ДАЛЬ


матиме такий вигляд: Що таке ВДАЛЬ , УДАЛЬ , У ДАЛЬ , В ДАЛЬ