Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВДАЛИНУ , УДАЛИНУ , У ДАЛИНУ , В ДАЛИНУ
        ВДАЛИНУ (УДАЛИНУ) – В (У) ДАЛИНУ
        Вдалину (удалину), присл. На далеку відстань, у далекий простір. Настя заслоняє очі від сонця долонею, дивиться вдалину (С.Васильченко); Життя ж твоє, мов нитка, довга, рівна, протягнеться кудись удалину (Леся Українка); Стрічкою сріблястою шлях удалину (Д.Павличко).
        В (у) далину, ім. з прийм. Вдивляюсь в далину років (Р.Братунь); Де Буг з Дніпром зливається, Там з кручі Станіслав Все дивиться, вдивляється Удалину заграв (М.Нагнибіда).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВДАЛИНУ , УДАЛИНУ , У ДАЛИНУ , В ДАЛИНУ


матиме такий вигляд: Що таке ВДАЛИНУ , УДАЛИНУ , У ДАЛИНУ , В ДАЛИНУ