Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВГОРУ , УГОРУ , У ГОРУ , В ГОРУ
        ВГОРУ (УГОРУ) – В (У) ГОРУ
        Вгору (угору), присл. За напрямком догори; до вищого ступеня, рівня розвитку, стану тощо. Тут справник простяг руки вгору (О.Довженко); Піднімається сонце угору (Панас Мирний); – Слава отаманові! – закипіла юрба, полетіли шапки вгору (Р.Іваничук).
        В (у) гору, ім. з прийм.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВГОРУ , УГОРУ , У ГОРУ , В ГОРУ


матиме такий вигляд: Що таке ВГОРУ , УГОРУ , У ГОРУ , В ГОРУ