Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВВОЛЮ , УВОЛЮ , В ВОЛЮ , У ВОЛЮ
        ВВОЛЮ (УВОЛЮ) – В (У) ВОЛЮ
        Вволю (уволю), присл. розм. До цілковитого задоволення; досхочу. Насміявшись вволю, Христина попрощалась з хазяйкою й вийшла (І.Нечуй-Левицький); – Як прийде велика вода, то змінить весь край. Уволю нап’ється дніпрової степ і зазеленіє (О.Гончар).
        В (у) волю, ім. з прийм. Повіруєм ще трохи в волю (Т.Шевченко).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВВОЛЮ , УВОЛЮ , В ВОЛЮ , У ВОЛЮ


матиме такий вигляд: Що таке ВВОЛЮ , УВОЛЮ , В ВОЛЮ , У ВОЛЮ