Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ВВЕРХ , УВЕРХ , В ВЕРХ , У ВЕРХ
        ВВЕРХ (УВЕРХ) – В (У) ВЕРХ
        Вверх (уверх), присл. Те саме, що вгору. Щось лізе вверх по стовбуру (Т.Шевченко); Лежить Семен горілиць у високій траві, виставив уверх коліно (С.Васильченко).
        В (у) верх, ім. з прийм. Гетьман зупинився. Між його бровами, від носа у верх чола, пробігла морщина (Б.Лепкий).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВВЕРХ , УВЕРХ , В ВЕРХ , У ВЕРХ


матиме такий вигляд: Що таке ВВЕРХ , УВЕРХ , В ВЕРХ , У ВЕРХ