Літературне слововживання
А [Б] В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
БЛАГАЮЧЕ , БЛАГАЮЧИ
        БЛАГАЮЧЕ – БЛАГАЮЧИ
        Благаюче, присл. З благанням. Трохи згодом голова його знову почала витягатися вперед і очі благаюче здіймалися до образів (С.Васильченко); – Ти не спіши, дитино, – сказав \[Осмомисл\] благаюче. – Повернеться Всеволод – порадимось (Д.Міщенко).
        Благаючи. Дієприсл. від благати. Арсен зігнувся нижче, цілуючи її в голову і благаючи: – Ну не треба, чуєш, не треба... Перестань плакати (Є.Гуцало); Був рік 1920-й, і знесилений світ корчився у муках, благаючи долю, аби змовкли нарешті гармати (Є.Куртяк).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: БЛАГАЮЧЕ , БЛАГАЮЧИ


матиме такий вигляд: Що таке БЛАГАЮЧЕ , БЛАГАЮЧИ