БІЛИТИ , БІЛІТИ , БІЛІТИСЯ , БІЛІШАТИ
        БІЛИТИ – БІЛІТИ – БІЛІТИСЯ – БІЛІШАТИ
        Білити, -лю, -лиш, перех. Робити щось білим, фарбувати, забарвлювати в білий колір тощо. Настя стала на лежанці і почала білити грубу (І.Нечуй-Левицький); Ой напряла полотна Од порога до вікна, Постелила на воді, Щоб білили лебеді (пісня); Нехай старість передчасно не білить морозом-сивиною твою голову (А.Головко); Дівка Катерина личенько білила (пісня).
        Біліти, неперех. Ставати білим, білішим; виділятися білим кольором, виднітися (про щось біле). Зоря розсвітало, день почав біліти (Марко Вовчок); Хлопець то червоніє, то біліє (Б.Грінченко); В саду біліють колонади Над пишним берегом Дніпра (Г.Чупринка); Геть-геть біліють гостроверхі намети козацького табору коло Чигирина (Д.Мордовець); Біліють, як білі лілеї, квітки, І мають, як крила, на їх пелюстки (О.Олесь).
        Білітися. Виділятися білим кольором, виднітися (про щось біле). Скрізь на полянці біліються тріски (М.Черемшина); Понад ставом білілися крізь туман хатки (Панас Мирний).
        Білішати. Ставати білішим. Маруся., не помічала, як потроху білішали перед нею стіни, піч (Б.Грінченко).