БАНЯ
        -і, ор. -ею. Опуклий дах, що має форму півкулі; сферична поверхня або предмет такої форми, а також переносно. На високому шпилі, на чолопочку, проти самої греблі біліла церква з п’ятьма банями (І.Нечуй-Левицький); Осінній дощ на церкві баню миє (Б.Лепкий); Майже коло самої землі., виникла баня парашута (Ю.Яновський); Низенькі хати осіли під синьою банею неба (М.Коцюбинський).