Літературне слововживання
БАЙДУЖИЙ
1. (до кого-чого, рідше на що і без додатка). Який не звертає уваги на когось, щось, не виявляє зацікавлення. Все здасться йому чужим, незвичайним, байдужим до його горя, до його долі (М.Коцюбинський); Дівчина далекими байдужими очима зиркнула на парубка (М.Стельмах). 2. (кому). Який не викликає до себе інтересу, не цікавий для когось. І цей вечірній холодок Байдужий нам. Йдемо веселі (М.Шпак).
1. (до кого-чого, рідше на що і без додатка). Який не звертає уваги на когось, щось, не виявляє зацікавлення. Все здасться йому чужим, незвичайним, байдужим до його горя, до його долі (М.Коцюбинський); Дівчина далекими байдужими очима зиркнула на парубка (М.Стельмах). 2. (кому). Який не викликає до себе інтересу, не цікавий для когось. І цей вечірній холодок Байдужий нам. Йдемо веселі (М.Шпак).
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: БАЙДУЖИЙ
матиме такий вигляд: Що таке БАЙДУЖИЙ
матиме такий вигляд: БАЙДУЖИЙ
матиме такий вигляд: Що таке БАЙДУЖИЙ