АГУ , АҐУ
        АГУ – АҐУ
        Агу, виг. розм. 1. Вживається при відганянні птахів, перегукуванні в лісі, вночі тощо. Гиля! Гиля! Чи то не гуси, то пани, Дивися, в ірій полетіли – Агу! гиля! – до сатани, До чорта в гості! (Т.Шевченко). 2. зрідка. Використовується в значенні "от, аж ось". Агу! Троянцям легше стало (І.Котляревський); Агу, їй стало більше волі (Г.Квітка-Основ’яненко).
        Аґу, виг. Ласкаве звертання до немовляти. – Аґу, аґу! – втихомирювала його мати; тільки ж дитина заревла в увесь голос. – Аґу, аґу, синочку! (А.Кримський); – Аґу!.. Аґу, Миколко!.. Аґу, синашу мій... Сонечко моє ясненьке! – щебетала Галя, сповиваючи свого малого сина (А.Кащенко).