І
I
        Як назва літери вживається в с. р.: мале і; як назва звука вживається в ч. р.: голосний і.
II
        І, Й, спол. Уживаються для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць (однорідних членів речення, цілих речень), для поєднання членів речення і речень. – Я ще й вчора вам говорив, що все те, що було вашим: і земля, і худоба, й хати, і навіть ви самі – тепер князівські! (А.Кащенко).
        І в українській мові чергується з й.
        І вживається переважно для того, щоб уникнути збігу приголосних, на початку речень та після паузи, що на письмі позначається крапкою, крапкою з комою, комою, двома крапками та крапками.
        Й уживається переважно, щоб уникнути збігу голосних (між голосними та після голосного).
        За цими ж правилами чергуються звуки і – й у словах імення – ймення, імовірний – ймовірний, іти – йти.
        Чергування і – й не буває: при зіставленні понять (батьки і діти, дні і ночі, життя і смерть) та в іншомовних словах.