Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е [Є] Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ЄХИДА , ЄХИДНА
        ЄХИДА – ЄХИДНА
        Єхида, -ди, ч. і ж. розм. Лиха, зла, хитра, лукава людина. Єхида! Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити (Панас Мирний); В тій он хаті – мій сусіда... Кар’єрист він і єхида. Дуже вредний чоловік! (С. Олійник).
        Єхидна, -ни. 1. Однопрохідний яйцекладний ссавець, верхня частина тіла якого вкрита голками. 2. Отруйна австралійська змія. 3. перен. розм. Те саме, що єхида. \[Елеазар:\] Єхидна лиш отрутою говорить, але не всіх отрута досягає (Леся Українка); \[Ніна:\] І подумати, що такій єхидні він надсилає свій перший привіт (І.Кочерга).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ЄХИДА , ЄХИДНА


матиме такий вигляд: Що таке ЄХИДА , ЄХИДНА