ЯНУС
(лат. Janus), -а, ч. 1. У давньоримській міфології — бог часу, будь-якого початку й кінця; зображувався з двома обличчями (старим і молодим), оберненими в різні боки. 2. перен. Підступна, лукава людина.
Дволикий Янус — кожне людське горе
і сльози серця — ніби лотоки
чи радості ачи біди — байдуже. (ЧТ:111).