Словник мови Стуса
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч [Ш] Щ Я E
ШЕЛЮГИ
-ів, мн., бот. 1. Верба гостролиста. 2. збірн. Зарості верби гостролистої.
Заким пролізеш у голки вушко —
обдерешся, як пес у шелюгах. (ЗД:88);
Біліли стегна в хижих шелюгах... (ЗД:113);
він гасав в шелюгах Дніпра, в дикім полі. (ЗД:142).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ШЕЛЮГИ


матиме такий вигляд: Що таке ШЕЛЮГИ