ФЕНІКС
(грец. phoinix, букв. – багряний), -а, ч. 1. У міфології стародавніх народів (фінікійців, єгиптян та ін.) — казковий птах, який після смерті згорав і знову відроджувався з попелу. 2. перен. Символ відродження, невмирущості.
І тут, як Фенікс, що зродився з пеплу,
мені душа вертається із пекла. (ЧТ:71);
Червона барка в чорноводді доль
загубиться. І фенікс довгоногий
перенесе тебе в ясні чертоги
від самоволь, покори і сваволь. (П-1:56).