Словник мови Стуса
ТИХОПЛИН
-у, ч., інд.-авт. Ім. до тихоплинний, поет. – який тихо плине.
Земного болю брилу — підбився я на силу
разком сліпучих днин. Ти знаєш чий ти син?
Атож, запевне знаю. А душу проминаю —
і власну в тихоплин. (П-2:280).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ТИХОПЛИН


матиме такий вигляд: Що таке ТИХОПЛИН