Словник мови Стуса
ТИХОМУДРИЙ
-а, -е, інд.-авт. Похідне від тихо і мудрий.
Колись припадком їх приб'є до бухти,
аби зажили спокою тамтого
колишнього, юначого блукання,
бо той бік — тихомудрий і благий. (ЧТ:134).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ТИХОМУДРИЙ


матиме такий вигляд: Що таке ТИХОМУДРИЙ