Словник мови Стуса
СМЕРК
-у, ч. Те саме, що смеркання.
А смерк
біля воріт, з-за рогу ледь прогляне... (ЗД:46);
Кульгавий день відходить, бо печерний
ікластий лютий смерк не западе,
допоки аж останній самоїд
не з'їсть самого себе... (ВЦ:177).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: СМЕРК


матиме такий вигляд: Що таке СМЕРК