Словник мови Стуса
СВІЧАДО
-а, с., заст., поет. Дзеркало.
У німій, ніби смерть, порожнечі свічад
пересохла імла шебершить, мов пісок... (П-1:33);
В квадратах жертв — чистописом журби —
усепокора, майже невідпорна.
Свічадо спить. У ньому спить свіча,
розплатана метеликом, акантом. (П-1:59).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: СВІЧАДО


матиме такий вигляд: Що таке СВІЧАДО