Словник мови Стуса
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р [С] Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я E
САМОУТРАТА
-и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і утрата. Утрата самого себе.
Край
твоєї віри, мов поріг шалений
над безгомінням вічного добра
самоутрати. (ЧТ:72);
хто скін свій пережив
ще замолоду, змалку, від народжень,
наважившись до всіх самоутрат
у цьому самовтраченому світі. (ЧТ:139).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: САМОУТРАТА


матиме такий вигляд: Що таке САМОУТРАТА