Словник мови Стуса
САМОПОГИБА
-и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і погиба.
Господи, Господи, о осторонь
душі гулкі, що, заслухані в тугу,
немочі власної люблять наругу,
самопогиби високий огонь. (П-2:74-75).
-и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і погиба.
Господи, Господи, о осторонь
душі гулкі, що, заслухані в тугу,
немочі власної люблять наругу,
самопогиби високий огонь. (П-2:74-75).
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: САМОПОГИБА
матиме такий вигляд: Що таке САМОПОГИБА
матиме такий вигляд: САМОПОГИБА
матиме такий вигляд: Що таке САМОПОГИБА