Словник мови Стуса
САМОНАРІКАННЯ
-я, с., інд.- авт. Похідне від само... і нарікання.
Ні, не впадай у біль до самонарікання.
О, не впадай у біль — його, як меч, піднось. (П-2:155).
-я, с., інд.- авт. Похідне від само... і нарікання.
Ні, не впадай у біль до самонарікання.
О, не впадай у біль — його, як меч, піднось. (П-2:155).
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: САМОНАРІКАННЯ
матиме такий вигляд: Що таке САМОНАРІКАННЯ
матиме такий вигляд: САМОНАРІКАННЯ
матиме такий вигляд: Що таке САМОНАРІКАННЯ