ПРОКРУСТ
-а, ч. В давньогрецькій міфології знаменитий розбійник, який виготовив два ложа. На велике ложе вкладував невеликих на зріст путників й бив їх молотом, щоб розтягнути тіла, на маленьке – високих на зріст і відрізав ті частини тіла, які там не вміщувалися.
І сонце в запоні обірваних хмар
і тінь колихка і опасиста й тлуста
і щовб крутояру. І ложе Прокруста
і з хрустом проноситься миршавий жар. (П-2:68-69);
Між божевіллям і самогубством —
маленький просвіт лишився вмерти.
В демократичнім ложі Прокруста – стогін. (П-2:238).