Словник мови Стуса
ПОСМЕРК
, ч., інд.-авт. Похідне від смерк.
Як сонце посмерку пече!
Як приском обдає! (ЗД:89);
Та невідомінь, чорна плівка посмерку,
вертає відчуття себе самого... (ЧТ:166).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПОСМЕРК


матиме такий вигляд: Що таке ПОСМЕРК