Словник мови Стуса
ПОНІЧ
поночі, ж., інд.-авт. Похідне від по... і ніч.
Громадились тороси криги, поніч
голодними світилася очима... (Т.1, кн.2:129);
Я чую враз зірвусь. Риданням поночі.
І перетягну горло, мов жгутом,
Затисненим в кулак промінням місячним. (Т.1, кн.2:199).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПОНІЧ


матиме такий вигляд: Що таке ПОНІЧ