ПЕНАТИ
(лат. Penates), -ів, мн. 1. У давньоримській міфології – боги-охоронці, що забезпечували добробут держави, родини та домашнього вогнища. 2. перен. Рідна домівка, домашнє вогнище.
То як тобі пенати?
Тягнись, як шарий віл.
Десь шамотить Хрещатик
і кішлиться Поділ. (ЧТ:34).