ПЕГАС
(грец. Pēgasos < pēgē – джерело), -а, ч. 1. У давньогрецькій міфології — крилатий кінь Зевса, від удару копита якого з'явилося чудесне джерело, що приносило натхнення поетам. 2. перен. Символ поетичного натхнення; осідлати Пегаса — стати поетом.
Літав наш Пегас. Але й ми не осли,
за безцінь та спродали зрубані крила,
а потім у збиту дорогу вросли
і зрештою хату та й спину прикрили. (П-2:106).