ПАНТОКРАТОР
(грец. вседержитель), -а, ч. Назва різних божеств, пізніше переважно ім'я Бога іудеїв та християн, а за часів грецької патристики — синонім Христа. Образ Христа Пантократора один з провідних у візантійському мистецтві; особливо часто містився у центральному куполі храму.
Пожовкло рано вигнане стебло,
а там, де жебоніло джерело,
схилив чоло дбайливий Пантократор. (П-1:130).