Словник мови Стуса
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І [К] Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я E
КОЧЕТ
-а, ч. Пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла.
Скриплять од вітру старі кочети.
А ген на озері чотири квітнуть вирви. (Т.1, кн.2:222);
Де ти хвиля, де той Стікс спасенний,
кочети блаженні не скриплять,
тільки ночі бовваніють стели,
літери на стелах хлюпостять. (П-2:218-219).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: КОЧЕТ


матиме такий вигляд: Що таке КОЧЕТ