Словник мови Стуса
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І [К] Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я E
КОЛОБРОДИТИ
-джу, -диш, недок., poзм. 1. Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому. 2. Учиняти бешкети; бешкетувати. 3. перен. Нутрувати, буяти, вирувати.
Лиш колобродить у душі недуга
і колобродить розпач мій по снах. (ЧТ:88);
А ти все бродиш, колобродиш,
бо ані вмерти, ані жить (П-1:192).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: КОЛОБРОДИТИ


матиме такий вигляд: Що таке КОЛОБРОДИТИ