КАББАЛА
(давньоєвр. kabbālāh – таємна наука), -и, ж. Середньовічне містичне вчення в іудаїзмі, яке проголошувало пошук основи всіх речей у літерах і цифрах єврейської абетки, а також в амулетах і формулах, які вважали зцілющими засобами.
Що то – сон ачи ява.
чи химородні вигадки каббали?
Чи маячня – і тільки? (П-1:111).