Словник мови Стуса
ЕРЕБ
-а, ч. Одне з начал всесвіту, вічний морок, породження Хаосу.
Мабуть, так і треба,
щоб ти себе в цій темені згубив,
щоб хоре серце горем досадив,
скорившись волі лютого Ереба. (ЧТ:67).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ЕРЕБ


матиме такий вигляд: Що таке ЕРЕБ