Словник мови Стуса
ДЖИҐУН
, ч., розм. 1. Те саме, що баламут; той, що сіє неспокій серед людей, бунтівник. 2. Те саме, що дженджик; той, що любить пишно одягатись; пустий, легковажний чоловік.
Бо що мені гурмо зізнань або чвар —
між тих джиґунів і батярів,
як колеться небо — за вдаром удар —
як дощ смертоносний ушпарив. (П-2:50).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ДЖИҐУН


матиме такий вигляд: Що таке ДЖИҐУН