Словник мови Стуса
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я E
ВАЛЬКИР
-а, ч., розм. Бічна кімнатка, відокремлена стіною від великої кімнати.
Покрий на засув двері. В валькирі
так сумно пахне. (ЧТ:110);
Жила-була: ходила на базар,
по поликах водила прошви карі,
корову одлучала од отари
і ввечері, коли чадний ліхтар
ваиькир освітлював — місила свиням
полову житню й білі буряки. (П-2:261).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВАЛЬКИР


матиме такий вигляд: Що таке ВАЛЬКИР