Словник мови Стуса
А [Б] В Г Ґ Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я E
БУГИЛА
-и, ж., бот. Трав'яниста рослина з родини зонтичних із солодким стеблом.
проростень, і бугила,
і жалом жалощів тріпоче
доба і не пустити хоче
стежина, терням, поросла. (П-2:122)
будики
-ів, мн., розм. Годинник.
Поніч. Будики сокочуть,
наче кури. (Т.1,кн.2:141).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: БУГИЛА


матиме такий вигляд: Що таке БУГИЛА