Словник мови Стуса
А [Б] В Г Ґ Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я E
БОРЛАК
-а, ч., розм. Верхня випнута частина горла; кадик.
І рветься зойк, високий до нестями,
тугими борлаками кобилиць. (ЗД:69);
У зашморзі бід
аж зайшовся кривий од волання борлак,
аж огранням дзеркал заросилася кров! (П-1:33).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: БОРЛАК


матиме такий вигляд: Що таке БОРЛАК