АНТЕЙ
(грец. Antaios), -я, ч. 1. У давньогрецькій міфології син Посейдона й Геї, велетень, найвродливіший і наймогутніший поміж гігантами; був непереможний, доки діставав силу від матері. 2. перен. Людина, що нерозривно пов'язана з рідною землею, народом, від яких має міць і силу.
Та й як хвалить? І як сказать — люблю?
І як промовить, що люблю — тебе я?
І як між кабінетів, між антеїв
Я підійду і словом прохоплюсь? (Т.1, кн.2:49);
...постане, рушачи гріхи кайданів,
вістуючи повернення Антей (ЧТ:84).