ІУДА
(давньоєвр. jehūdah — нехай Бог буде прославлений), -и, ч. 1. Один з дванадцяти апостолів Ісуса Христа, який зрадив свого вчителя за 30 срібних монет. 2. перен. Зрадник.
Ісус Христос
був опортуністом.
Тому, що серед дев'яти його учнів був Іуда. (Т.1, кн.2:183);
Колись Ісусом мудрий був Іуда
і став Іудою Ісус Христос. (ЧТ:75).